ІНТУЇЦІЯ — один із двох основних різновидів діяльності свідомості людини, який здійснюється за рахунок підсвідомих (підкоркових) психічних процесів. І. — важливий компонент системи самоуправління людини, який у гармонійному поєднанні з інтелектом, що базується на свідомих (коркових) психічних процесах, забезпечує оптимальну ефективність пізнавальної (інформаційної) діяльності людини.
Співвідношення І. та інтелекту для кожної особистості значною мірою різниться, але гармонійне доцільне їх поєднання гарантує пізнання навколишнього світу та самопізнання на рівні, необхідному і достатньому для прийняття та реалізації оптимальних рішень, здійснення безпомилкової діяльності, яка забезпечує оптимальну реалізацію потенціалу індивідуальності в цільовому руслі її життєвої місії. За визначенням Е. Берна, «інтуїція є підсвідоме знання без слів, яке ґрунтується на підсвідомих спостереженнях без слів, і за слушних обставин це знання надійніше, ніж знання, що ґрунтується на свідомих спостереженнях». Припускають, що глибинними основами І. є уява, емпатія та пам’ять про попередній досвід. Сучасні психоаналітики застосовують кількісний підхід до оцінки внеску І. у процес свідомого мислення, зазначаючи, що на одну одиницю інформації, яка обробляється в корі великих півкуль, припадає 25 тис. одиниць інформації, яка обробляється у підсвідомих структурах мозку.
У процесі мислення для І. доцільно відвести функцію контролю перевірки правильності логічних побудов. І. корисна як для перевірки кінцевих результатів діяльності, так і для привернення уваги до об’єкта чи ситуації, яку слід проаналізувати, і для контролю за власне процесом свідомого мислення. Для того щоб І. проявила всі свої сильні сторони, слід оптимально задіяти чинник часу. Незважаючи на те що сам результат інтуїтивного процесу у свідомості проявляється спонтанно і одразу, для його підготовки потрібен час, іноді досить тривалий: спочатку людина повинна чітко сформулювати у своїй свідомості запитання, а відповідь на нього може готуватись у підсвідомості від декількох хвилин до декількох годин, діб, а то й більшого проміжку часу. Намагання штучно прискорити процес мислення за допомогою стимуляторів ЦНС руйнує природний розвиток здібностей до мислення і становить небезпеку для здоров’я людини.
Для розвитку І., крім набуття певного практичного досвіду в прийнятті конкретних управлінських рішень, рекомендують застосовувати самоаналіз, узагальнення життєвого і професійного досвіду, тренінги з використанням позитивних афірмацій та ін. Незважаючи на те що за самою суттю поняття І. неможливо підтвердити логічними викладками, є ситуації, коли тільки І. може підказати оптимальне управлінське рішення. В теорії управління є поняття «інтуїтивне рішення», яке означає вибір, що здійснюється тільки на основі відчуття того, що він правильний. Такий метод прийняття рішень застосовується нарівні з рішеннями, заснованими на судженнях (на підставі набутого досвіду), та раціональними рішеннями, зумовленими застосуванням суто аналітичних процесів.
У практиці спеціалістів фармації І. є корисним інструментом для формулювання управлінських установок щодо професійного спілкування, зокрема зі «складними» відвідувачами аптек, поведінка яких є алогічною та небезпечною з огляду на небезпеку розвитку конфліктних ситуацій.
Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 2002; Практическая психология для менеджеров / Под. ред. акад. М.К. Тутушкиной. — СПб., 1998; Психология и этика делового общения / Под ред. В.Н. Лавриненко. — М., 2005; Словник-довідник для фахівців фармації з питань управління та економіки / За ред. В.П. Черних. — Х., 2001; Толочко В.М., Міщенко І.В., Медвєдєва Ю.В. та ін. Психологічні аспекти в роботі з проблемними покупцями // Фармац. кур’єр. — 2013. — № 1–2; http://ru.wikipedia.org/wiki